Вікторина про рідне місто напередодні ювілею

Наше рідне місто, наш Нововолинськ, 30 серпня відзначив свій 70-річний ювілей. Тут вже виросло три покоління. Як і кожне місто воно має свою історію, яку треба знати. Напередодні у відділі обслуговування дошкільників та учнів 1-9 класів Нововолинської центральної міської бібліотеки пройшла ерудит-вікторина «Чи знаєш ти своє місто?». Бібліотекар відділу Антоніна Костилева підготувала для дітей цікаві запитання про його історію.

Дітвора з цікавістю слухала запитання і кожен старався дати свою відповідь. Найбільш ерудованими і підготовленими виявились школярі ліцею №1 Данило Шевчук та Софія Гочачко, які в подарунок отримали поетичні книги нашого нововолинянина Анатолія Поліщука «Озерний край».  Також діти мали можливість ознайомитись з книгами про Нововолинськ з виставки «Моє рідне місто».

"Поезія – відпочинок душі", – каже Анатолій Поліщук

02 квітня у Нововолинській центральній міській бібліотеці відбулося творче спілкування з місцевим поетом Анатолієм Поліщуком (в рамках Дня фахівця «Публічна бібліотека: реалії, сучасні виклики»).

         Анатолій Іванович приїхав у короткотривалу відпустку з-за кордону і завітав до бібліотеки. Під час спілкування пригадали презентації збірок, а їх у автора 5: «Осінні етюди», «Озерний край», «Спасибі, люди, за майдан», «Неоголошена війна», «І знову опустився лист».

Пан Анатолій розповів про перші вірші і спілкування з Євгеном Шевчуком, читання віршів на засіданнях літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця», про дитячу збірку «Сонячний зайчик» та ін.

Відповів на запитання бібліотекарів та читав нові поезії.

Приємно, що після таких зустрічей народжується такі вірші:

Накінець я вдихаю повітря

Накінець я вдихаю повітря
Мого дому, і міста, й землі.
І любов тут відчув, й гори світла,
Що так бракувало мені.

Доторкнувся нарешті каштанів,
Що стоять, мов солдати, в строю,
І розвіюють тугу туманів,
Що в далекім вселилась краю.

Обійняв усіх рідних і близьких,
Випив з ними ще й келих вина.
Ви уклін мій прийміть ось цей низький,
Молодіє удома душа.

Як прекрасна таки Батьківщина,
Рідна мова й вкраїнські слова.
Здрастуй мила моя Україно,
А також в вишиванці весна.

Я сп’янів і від щастя, і духу,
Найрідніша батьківська земля.
Переборем війну і розруху,
В Україні – живі небеса.

                                          03.04.2019 р.

Поетичне інтерв'ю з Анатолієм Поліщуком відбулося у Нововолинській бібліотеці

 23 листопада у Нововолинській центральній міській бібліотеці відбулося поетичне інтерв’ю з місцевим поетом Анатолієм Поліщуком «В словах продовжити буття…». Інженер-механік за освітою, якому близькі математика та фізика, у зрілому віці тому почав писати вірші та видав 6 збірок. 

Напередодні життєвого ювілею поспілкуватися з автором прийшли родина, друзі, шанувальники творчості і просто ті, хто любить поезію.

Фото красномовніші за будь-які коментарі:

Поетичне інтерв’ю з Анатолієм Поліщуком відбудеться у Нововолинській бібліотеці

Анатолій Поліщук нововолинець. Навчався у середній школі №3, електромеханічному технікумі, Луцькому індустріальному інституті. Працював на заводі «Зміна» (м. Червоноград), ВО «Оснастка», ТзОВ «БРВ Україна», ТзОВ «Кроноспан УА» (м. Нововолинськ). Інженер-механік за освітою, якому близькі математика та фізика, у зрілому віці тому почав писати вірші. Автор 6 збірок. Член літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця».

Запрошуємо на поетичне інтерв’ю!

З Великоднем!

    Христос Воскрес

Укотре линуть дзвони неба,

Литаври грають, скрипалі.

Молитвою звучить потреба

Очищення гріховної душі.

Пасхальний хліб, свічки палають,

Торкнулась серця благодать.

І хори Ангелів співають,

Дзвенить божественно вся рать.

Пасхальна ніч і літургія.

Наповнення зійшло з небес.

Сльозою витерлась Марія.

Лунає клич: «Христос Воскрес!»

Прийшло укотре Воскресіння,

Про смерть нагадують хрести.

Цілую хрестик мій – в спасіння,

Кажу Христу: «Мене прости!

Прости, що вкотре розпинають

Тебе дві тисячі цих літ,

Любові, вічності не знають,

Прости ти нас напівсиріт!»

Пасхальний дзвін, священик править,

І люд очікує чудес.

Лиш серцем чистий, Тебе славить,

Лунає клич: «Христос Воскрес!»

                           Анатолій Поліщук, 11.04.2017 р.

21 березня - Всесвітній день поезії

Зброя поета

Я візьму свою зброю – перо і чорнила,

Ще паперу листок і почну з них стріляти.

Тихо крила розправлю, а може вітрила,

Хай підхопить їх вітер, не можу – мовчати.

Розлетяться ці кулі у сторони світу,

І направо, й наліво,  донизу і вгору.

Мов ракети, злетять на нову, на орбіту,

Понесуть промінь правди, без тіні докору.

Я візьму свою зброю і стану до бою,

Побудую з віршів барикади словесні.

Вдарю громом і вітром, умию росою,

Хай читають земні, і осудять небесні.

Бо поети, як зброя важка і гримуча, -

Літаки, кулемети, гармати і танки.

Наша мова, як дим, і легка і ядуча,

Це і смерть, і обласкані променем ранки.

Я візьму свою зброю, із серця дістану,

Аби людям роздати штики і багнети.

І брехні оголю загниваючу рану,

І направлю у бій невмирущі куплети.

Ось тримаю в руках це перо, і чорнила,

І паперу листок, і почав вже стріляти.

Тихо крила розправив, а може вітрила,

Хай підхопить їх вітер, не можу – мовчати.

Анатолій Поліщук,

11.03.2017 р.

На продовження свята

Напередодні та у день 8 березня жіночий колектив Нововолинської централізованої бібліотечної системи отримав чимало вітань. Найяскравішими ділимося з вами:

Іду по дорозі за руку з коханням,

Тримаю, мов квітку, долоню-ріку.

Зорі спадають у серце бажанням,

І хвилі, мов вітер, біжать по піску.

Позаду життя, а в очах горизонти,

І ріки з долонь, що біжать у світи.

Ступаю по полю, лечу, ніби вітер,

За хмари, за гори, зі мною вся, ти –

Прекрасна, мов зірка, із сонця росинка,

Шалена, мов хвиля, в очах – бірюза.

Іду крізь дощі, а у серці – іскринка,

І радість невпинна, і чиста сльоза.

Іду і ступаю по морю за обрій,

Тримаю кохання, мов чайку, в руках.

Іду із любов’ю, з любов’ю – хоробрий.

Іду крізь життя, а ніби, як в снах.

                 08.03.2017 р.

Республіка Польща

Дякуємо усім за вітання! Завжди раді зустрічі з Вами!

Пам'ятаймо всіх!

       

        Горить запалена свіча

Горить запалена свіча

Вогнем молитви, віри і скорботи.

Убивча куля до плеча

Торкнулася, хлопча упав навпроти.

Лунали постріли катів…

Щити, мов сито, в дірах, дерев’яні.

На Інститутській птах злетів

Весь білий, крила лише мав багряні.

І дим, мов змій, торкнув крила

І птаха не пускав злетіти в небо.

Фото й запалена свіча

Кричала в світ: «Ще жити, жити треба!»

І знову постріл, знову біль,

Нові свічки палають тихо, тихо.

Цей щит для ката, ніби ціль…

Не знає він, яке накоїв лихо.

Горять запалені свічки

Вогнем молитви, віри і скорботи.

Сплелися квіти у вінки,

На Інститутській впав хлопча навпроти.

                                              Анатолій Поліщук,

18.02.2017 р.

Душі

Десь там над піднебессям душі плачуть,

Що вже готуються прийти в буденний світ.

З небес земну всю кривду чують, бачать

Неправду вікову, і біль останніх літ.

Зійти дозволить тільки Божа воля,

Й наповнить сяйвом зоряним додолу шлях.

Прихована лишається лиш доля…

А бій лунає на віддалених полях.

В руках у мами плачуть немовлята,

В серцях палає їхніх заново життя.

Своїх крихіток не поцілує тато,

Спинилося в бою його серцебиття.

Спинилося й холоне мужнє тіло…

Душа пішла й чола торкнулась немовлят.

О, як же свята батькові кортіло.

Не дочекавсь. Життя забрав стальний булат.

Відкриє доля сяйво немовлятам,

І зацвіте на полі брані з вишні сад.

Майбутнє дітям боронив їх тато,

І сам піднявся у Чумацький зорепад.

Десь там над піднебессям душі плачуть,

Що вже готуються прийти в буденний світ.

З небес земну всю кривду чують, бачать

Неправду вікову, і біль останніх літ.

                                              Анатолій Поліщук,

02.02.2017 р.

Родинний відпочинок у бібліотеці Нововолинська

У рамках проекту «Вихідний день у бібліотеці» у відділі обслуговування дошкільників та учнів 1-9 класів Нововолинської центральної міської бібліотеки відбулась майстерня пазлів «Моя улюблена казка», яка переросла у справжнє свято. Діти  складали казки «Мауглі» та «Принцеса і чудовисько», слухали пісеньку про дощик у записі. Наймолодшій учасниці  Олександрі в цей день виповнилось 4 рочки. До заходу долучилися місцевий поет, член літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця» Анатолій Поліщук, волонтер центру допомоги військовослужбовцям ОМ 7 МБ Костянтин Франчук та працівники трудового колективу мережі магазинів Супер UA. Від відпочинку всі отримали позитивні емоції, велике задоволення, солодкі та матеріальні подарунки від мережі магазинів Супер UA.

 

День українського політв'язня відзначили у Нововолинську

«Христос народився! Славімо його!». Так вітаються християни один з одним на свято Різдва Христового. Сила цього свята така потужна, що навіть у найнесприятливіших обставинах – в ув’язненні – українці знаходили можливість його відзначати.

12 січня, у День українського політв'язня, до центральної міської бібліотеки завітали небайдужі нововолинці на інформаційно-історичну годину «КУТЯ ІЗ-ЗА ҐРАТ», щоб іще раз пригадати, як святкували Різдво борці за волю України у польських, нацистських та радянських тюрмах і таборах. Слухали у записі колядки, відео-розповідь колишньої політув'язненої Віри Дрозд (дівоче прізвище Чопик) про святкування Різдва під час перебування у таборах Інти у 1950-х роках, уривок з книги спогадів Ніни Вірченко «Зернини з доріг життя мого…» про «Різдво за колючим дротом…», відео-інтерв’ю з публіцистом, письменником, громадським діячем, колишнім дисидентом, віце-ректором Українського католицького університету Мирославом Мариновичем – про Різдво, його символи, традиції, виклики сучасності та дух оновлення.

         Спогадами поділилися Іван Пона, Марія Рябченюк, Ганна Шалина, Марія Карпінська. Відбулося скайп-спілкування з екс-головою міського товариства політв'язнів та репресованих, нині мешканкою болгарського місті Варна, Галиною Іванівною Смирновою (Сергійчук). 
            Місцевий поет Анатолій Поліщук присвятив вірш «Політв’язням»:

О, скільки вас, героїв України,

За ці роки, століття і віки!

Катам ви не прогнули свої спини

І зради не вчепили ярлики.

У вас стріляли, били й рвали жили,

В катівні кидали й волоком тягли,

А ви надією про край свій жили.

І паростки свободи проросли.

Ви – та земля, а сльози ваші – води…

Ви – ґрунт, і добриво в краю своїм,

Родючий сад, і поле, і городи.

Міцний збудуємо ми із вами дім.

На вас рівняються нові герої –

Майдан, АТО і волонтерський рух.

Бояться вас всі блазні та ізгої,

Бояться ваш непереможний дух.                          12.01.2016 р.

            Сюжет Іванни Білішук (експрес-новини каналу СТН):

https://www.youtube.com/watch?v=tWYOGGkXDKQ