ГАЛЕРЕЯ ВИДАТНИХ ОСОБИСТОСТЕЙ

КНИГИ, ЩО НАДІЙШЛИ В ЧИТАЛЬНИЙ ЗАЛ ЦЕНТРАЛЬНОЇ МІСЬКОЇ БІБЛІОТЕКИ У І КВАРТАЛІ 2014 РОКУ


    Кокотюха А. А. Леонід Кравчук / А. А. Кокотюха. — К.: Укрвидавполіграфія, 2013. — 128 с.
     Леонід Кравчук — невід'ємна частина історії нашої країни. Не тільки тому що він — перший президент сучасної незалежної України, обраний українським народом. Не тільки тому що з його ім'ям нерозривно пов’язане прийняття Акта проголошення незалежності нашої держави. Його досі по праву вважають одним із найбільш професійних, гнучких та виважених політиків за всю історію сучасної України. Постать Леоніда Кравчука викликає неабиякий інтерес завдяки неоднозначності та непересічності цієї особистості. Є якийсь секрет його легендарної неординарності. Але все ж пригадаймо Фрідріха Ніцше, який стверджував, що завжди величним для історії є той, хто задав напрямок. Усвідомлює це і сам Леонід Макарович, який в одному із своїх постпрезидентських інтерв’ю наголосив, що усі його наступники на президентській посаді «лише продовжуватимуть робити те, що розпочав я. Добре чи погано, але лише продовжуватимуть».


 Лазарук М. Я. Микола Вінграновський: Степовий Сварог: есе про незабутні мандри Україною з Миколою Вінграновським / М. Я. Лазарук. — Харків: ПЕТ, 2013. — 192 с.
     Микола Степанович Вінграновський (1936—2004) — видатний український поет, прозаїк, актор і кінорежисер, один з кращих учнів Олександра Довженка, автор поетичних збірок і повістей (Державна премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка 1984 року) — у далекі шістдесяті минулого століття благодатним вихором увірвався в українську літературу і крізь усе життя проніс дух українства, вписавши у національну скарбницю безцінним даром Любов’ю освячене Слово.


  Лунін C. І.  Іван Самойлович / С. І. Лунін. — Харків: ПЕТ, 2013. — 128 с.
   Гетьман Іван Самойлович — значна постать в історії України, людина, яка протягом п’ятнадцяти років була володарем Лівобережжя і зупинилася за крок од відновлення держави Богдана Хмельницького. Його доля добре ілюструє характерні тенденції української історії тієї доби, а особистість, що сполучає в собі позитивні і негативні риси, дозволяє побачити в ньому типовий портрет українського політика XVII століття.



  Панасенко Т. М. Марко Вовчок / Т. М. Панасенко. — К.: Укрвидавполіграфія», 2013. — 128 с.
    Марко Вовчок (Марія Олександрівна Вілінська; 1833—1907) — складна, суперечлива й загадкова постать в історії культури, причому не тільки української та російської, бо діяльність її охоплює майже всю Європу. Жінка з чоловічим псевдонімом; росіянка за походженням, для якої Україна стала другою батьківщиною і яка багато творів написала українською мовою; письменниця, що успішно займалася перекладацькою й видавничою діяльністю; не красуня, однак вражала й захоплювала багатьох талановитих чоловіків блискучим розумом, глибокими знаннями, внутрішньою силою, неординарна, енергійна, обдарована людина... Марка Вовчка справедливо називають літературною донькою Т. Шевченка.



   Рощина H. Роксолана / Н. Рощина. — Х.: Антологія, 2013. —128с.
    Вона була полонянкою, а стала султаншею. Була безправною рабинею, а стала вершителькою доль, могутньою правителькою, володаркою Сходу. Ім'я її — Роксолана. Історія цієї дивовижної жінки вражає: варто лише уявити, який шлях подолала юна українська дівчина від невільниці в гаремі турецького султана до його улюбленої дружини. Ще більш неймовірним здається її сходження на султанський трон. Чи тільки розум і врода були її зброєю? Звісно ж, ні. Воля і сила духу піднесли Роксолану на вершину, й вона залишилася там у всій своїй величі — надзвичайна жінка, частинка нашої історії.



    Савченко В. А. Нестор Махно / В. А. Савченко. — Х.: ПЕТ, 2013. — 128 с.
  Махно — видатна особистість, лідер анархістського руху на Україні, якого радянська пропаганда називала бандитом, а справу його замовчувала. Зараз Нестора Махна порівнюють з Робін Гудом, Спартаком, «товаришем Че». Виходець з найбіднішого селянства, він у 29 років зумів зібрати під прапором анархії 100-тисячну армію і почав створювати на південному сході України анархістське суспільство — трудову федерацію, яка проіснувала 100 днів під постійними ударами білих і червоних.
   Ким же був Махно у реальному житті? На це питання і дає відповідь книга В. Савченка, що присвячена одному з найвідоміших українців XX сторіччя.



    Савченко В. А. Павло Скоропадський / В. А. Савченко. — Харків: ТОВ "ПЕТ", 2013. — 128 с.
  Павло Скоропадський (1873—1945) — останній гетьман України, діяльність якого пов’язана з бурхливими подіями епохи громадянської війни. Лев Троцький називав його українським Бонапартом, генерал Денікін — другим Мазепою. Ким же він був насправді? Відповідь на це запитання допоможе знайти книжка, при написанні якої автор використав архівні матеріали, документальні джерела, спогади учасників подій.


    


    Сорока Ю. В. Бій під Крутами / Ю. В. Сорока. — К.: Золоті Ворота, 2013. — 120 с.
   29 січня 1918 року поблизу селища Крути на відстані 130 км від Києва відбувся жорстокий, нерівний бій між чотиритисячним військом більшовиків та трьомастами українськими юнкерами, студентами і гімназистами, що обороняли підступи до Києва. Більшість юнаків не мали ніякої військової підготовки, були погано озброєні, але стояли на смерть, захищаючи свободу молодої Української держави. Українці відбили кілька атак, під час яких зазнали значних втрат. У перебігу військових дій цей бій вирішального значення не мав, та у свідомості багатьох особливого значення набув завдяки героїзму української молоді.


      Сорока Ю. В. Брестська унія / Ю. В. Сорока. — К.: Золоті Ворота, 2013. — 119 с.
   Наприкінці XVI століття Річ Посполита, спрямована рукою Ватикану, оприлюднила проект злуки католицької і православної церков, який був реалізований 1596 року у Бресті й отримав назву Брестської унії. Однак впровадження унії із самого початку зазнало протесту і опору не тільки з боку православного духовенства, але й значної частини українського народу, насамперед селянства і козацтва, бо православна віра відігравала цементуючу роль в духовному та суспільному житті, що сприяло збереженню національної самобутності українців. 


  Сорока Ю. В.  Дмитро Байда-Вишневецький / Ю. В. Сорока. — К.: Золоті ворота, 2013. — 120 с.
 Дмитро Байда-Вишневецький — славетний козацький лицар, визначний полководець, який на початку 1550-х років заснував фортецю на острові Мала Хортиця на Дніпрі, згуртував навколо неї козаків і цим поклав початок Запорозькій Січі. Про його хоробрість і талант воїна складалися легенди. В українській народотворчості ці легенди перетворилися на широковідому думу про козака Байду, що уособлював і козацькі вольності, і войовничий дух, і нечуваний героїзм у боротьбі з ворогом.


        Тагліна Ю. С. Михайло Грушевський / Ю. С.   Тагліна. — К.: КЕТС, 2013. — 128 с.
  Михайло Грушевський (1866—1934) є однією з головних постатей українського національного самоствердження в новітній історії України.
  Видатний вчений і суспільно-політичний діяч, він створив 10-томну «Історію України-Руси» — першу повну історію України, таким чином перевершивши навіть таких своїх видатних попередників, як Костомаров, Куліш, Драгоманов, Антонович.
   Але Грушевський не тільки писав історичні праці, він сам творив історію: 1917 року став на чолі нової Української держави — його було обрано головою Центральної Ради (1917—1918), яка в 1918 році проголосила Українську Народну Республіку (УНР). Завдяки цьому світ дізнався, що на землі існує Українська держава, президентом якої і був M. С. Грушевський.


     Тома Л. В.  Микола Гоголь / Л. В. Тома. — Х.: Антологія, 2013. — 128 с.
   Про Миколу Гоголя як про великого російського письменника,-культурного і громадського діяча сказано і написано дуже багато. Жоден з російських письменників, що визначають лице російської літератури, не оминув його впливу. Гоголь став улюбленим письменником і володарем душ мільйонів людей на планеті. Тому і треба сказати про «українського Гоголя», про першооснову його душі. Великий російський письменник М. В. Гоголь є, на думку багатьох дослідників і літературознавців, найбільш виразним представником української школи в російській літературі. Отже, можемо говорити про нього і як про українського письменника, бо українська тематика творів Гоголя — це невід’ємна частина його творчої особистості. Він — один з кращих виразників української ментальності. У його творах найбільш повно і яскраво відтворилися риси українського національного характеру.


        Тома Л. В. Петро Конашевич Сагайдачний / Л. В. Тома. — Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2013. — 119 с.
    Петро Конашевич Сагайдачний (1570—1622) увійшов в історію як один з найвизначніших козацьких гетьманів Війська Запорозького, видатний полководець, державний діяч, дипломат, захисник української культури і духовності. Завдяки його діяльності козацьке військо перетворилося на регулярне військове формування. Перемоги Сагайдачного в походах до Криму і Туреччини сприяли зростанню міжнародного значення українського козацтва. Визначну роль відігравав гетьман і в Хотинській війні 1620—1621 років. Під час Хотинської битви Сагайдачний очолював 40-тисячне козацьке військо. Перемога в ній зупинила наступ Османської імперії на Європу. І в цьому неперевершена заслуга Петра Конашевича Сагайдачного — звитяжного лицаря, котрий завжди був «готовий ойчизні служити, за вольность її і свій живот положити».