Нововолинська централізована бібліотечна система: Вечір пам’яті Світлани Костюк відбувся у Нововолинській бібліотеці

відкривайте мене в моїх посмішках сонцем цілованих
ніжних кутиках вуст до яких не торкнулись роки
ще у книгах у віршах на згадку колись подарованих
у бездонні очей і легкому тремтінні руки...

не шукайте слідів моїх марно вони ще невидимі
просто слухайте вітер і шепіт пшеничних колось
просто будьте душі моїй навіть на відстані вірними
пам`ятайте...та так... як нікому іще не вдалось...

9 лютого 2017 року о 15 годині до центральної міської бібліотеки міста Нововолинська зібралася родина, інтелігенція, члени літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця», шанувальники творчості Світлани Костюк на вечір пам’яті «СПОПЕЛИВШИ СЕБЕ ЗАЛИШИЛАСЯ В СЛОВІ». Годиною раніше настоятель Свято-Вознесенської церкви протоієрей Віктор Мельник відслужив на могилі заупокійну літію.

Ведуча заходу Світлана Кухарук перегортала сторінки життєвого та творчого шляху поетеси, на екрані з’являлися слайди і линули вірші у авторському виконанні з відеозаписів та 3D книги «Зцілення любов'ю».

З передчасною смертю у розквіті літ, життєвих задумів, надій і сподівань Світлани Степанівни важко змиритися, як і усвідомити ритм її життя в останні роки, про які сама писала: «Я спішила жити, відчувала, що щось зі мною може трапитися. Усі запитували, чого я стала такою активною. А я не могла зрозуміти. Просто відчувала, що мені треба поспішати. Щось сказати цьому світу…»

І говорила!

2013-й рік. Презентація у Львові книги-щоденника, книги-сповіді «Листи без конвертів» (до того були «Спалахи душі», «Наодинці зі світом» та «Маленьке диво»); незабутні зустрічі з читачами у Жовкві та зі студентами Острозької академії; участь у Міжнародному конгресі «Література і мир» (м. Лахор, Пакистан).

2014-й. Творчі зустрічі у Сокалі та Червонограді що на Львівщині; участь у всеукраїнській олімпіаді з української мови і літератури у Каневі; виступ на презентації «Антології майданівських віршів «Небесна сотня» у національному університеті імені Ю. Федьковича (Чернівці); літературна зустріч у Львівській книгарні «Книжковий дворик»; поетичні експреси «Книжковий дворик на колесах» – кількаденні мандрівки мальовничими куточками України – «Львів, Коломия, Косів, Криворівня, Верховина, Яремче, Ворохта», «Чернігівщина, Хмельниччина, Рівненщина, Тернопільщина»; вшанування «Лесиної пісні» в урочищі Нечимному на Волині; виступ на фестивалі поезії і прози «Голос Дзвона» у Львові; презентація на ХХІ «Форумі видавців» книги «Мереживо чудес» українською і переклад польською мовою «Про що шепотіли листочки» – спільних сімейних проектів; участь у Міжнародному форумі «Сестри по обидві сторони Збруча»; творча зустріч з бібліотекарями міста «Для щастя жінки небагато треба...».

Наприкінці 2014-го, під Новий рік, після завершення роботи над книгою поезій з відчайдушною назвою «Траєкторія самоспалення» Світлана Степанівна з випадково підслуханої розмови лікарів дізналась про свій страшний діагноз і що жити їй залишилось лише кілька місяців. Прийняла цю інформацію як є, бо вважала, що це Бог послав таке випробування, і почала боротися зі страшною недугою.

У перервах між курсами опромінень і хіміотерапії стала членом Національної спілки письменників України, відвідала Неаполь як одна з переможниць міжнародного поетичного конкурсу «Між словом і вічністю», побувала на Днях української культури у Бухаресті, відвідала Єрусалим, стала лауреатом першої Всеукраїнської літературної премії ім. Івана Низового та Міжнародної премії літературних критиків за малу прозу (Італія), проводила творчі вечори, зустрічі. А ще – писала вірші.

У 2016-му до дня народження, яке святкувала в останній день осені, отримала подарунок – книгу «Зцілення любов'ю», а до того у вересні з Нью-Йорка – збірку вірші в перекладі англійською Юрія Лазірка «Босоніж в небо».

Світлана Степанівна жила кожен день як останній.

В найпопулярнішій у світі соціальній мережі Facebook утворилася відкрита група підтримки «На відстані променя», в якій налічувалось більше тисячі учасників. Отримувала щиру любов прихильників, які рятували її усім миром і всі разом вибороли для неї ці два такі важливі останні роки життя, на які не надіялись навіть лікарі! Поруч були рідні і близькі серцю люди.

Творча група волонтерів «Серце патріота» Міжнародного Благодійного Фонду «Віта Дольче» створили сторінку «Світлій пам'яті Світлани Костюк присвячується», виготовили 3D книгу «Зцілення любов'ю».

Вірш Світлани Костюк з міжнародної антології «Зеленіє дерево миру», виданої в Польщі, поданий в антології трьома мовами. Книжка прийшла до її дому через кілька днів після смерті поетеси.

Напередодні вечора памяті Юрій Лазірко повідомив у соцмережі про те, що в США побачила світ ще одна Світланина збірка її поезій-перекладів «В ім'я любові».

А учасники вечора ділилися з присутніми своїми спогадами.

Тож, світла пам’ять Благородній Душі, яка «спопеливши себе залишилася в слові»!

Світла пам'ять Світлані Костюк!

Директор ЦБС Світлана Кухарук

P.S. Подяка журналістам місцевих ЗМІ за висвітлення події

Фото Вадима Жабровця