23 квітня 2017

Юрій Щербик очима нововолинських бібліотекарів

«Тонке мистецтво бібліотечної журналістики». Під такою назвою у Нововолинській центральній міській бібліотеці відбулася креатив-лабораторія (в рамках Дня теорії та практики «Сучасна бібліотека: вимоги часу»). Бібліотекарі публічних бібліотек ЦБС стали учасниками літературно-музичного акорду Юрія Щербика «Мій другий фронт - то слово…» і отримали домашнє завдання: написати статтю (аналітичну, портретний нарис чи інтерв’ю) про захід.


Ось таким побачили Юрія Щербика бібліотекарі центральної міської бібліотеки (публікація 2, попередня - за адресою):

Ірина Губерук
«Надзвичайно скромний, самокритичний, він адекватно аналізує якісь технічні чи стилістичні недоліки..., прагнучи до досконалості, усвідомлюючи нелегку ношу – сповідатися перед світом і боротися за світло у ньому за допомогою слова…». Саме так охарактеризувала письменниця Світлана Костюк волинського поета, барда, вчорашнього учасника бойових дій Юрія Щербика у передмові до однієї із його збірок. Мала можливість познайомитися із творчістю цієї справжньої, щирої, відвертої людини під час літературно-музичного акорду «Мій другий фронт – це слово».
Життєвий і творчий шлях Юрія Щербика насичений різними подіями: відчув і смак заробітчанства за кордоном, і упродовж року захищав Україну на сході. Війна заставила змінити пріоритети в житті, але він не зламався духовно. Саме тоді пан Юрій починає активно висловлювати свої почуття і роздуми у віршах і піснях. На сьогодні він – активний волонтер, який не залишається байдужим до долі держави.
Юрій Щербик є автором двох поетичних збірок: «Небо Донбасу» та «На лінії невидимих фронтів» Він – справжній майстер поетичного слова, може зацікавити аудиторію і знайти відгук у серці кожного. Вірші пана Юрія не лише про війну, а й про «справжній мир у серцях і домівках», відзначаються красою, ліричністю, теплом, торкають струни душі і в неповторному авторському виконанні під акомпанемент гітари нікого не лишають байдужим. Приємний голос, гарне виконання, змістовні пісні – бард заворожив присутніх вмілим виконанням.
Дуже приємно, коли у наше шахтарське містечко приїжджають такі цікаві особистості з чіткою патріотичною позицією. Саме завдяки таким людям, як Юрій Щербик, ми зможемо перемогти і внутрішніх, і зовнішніх ворогів.

Оксана Дубенчук
Перше знайомство з обдарованим лучанином відбулося в дружній атмосфері. Протягом року, будучи на війні, свої емоції та переживання виливав у вірші. Так, з-під його пера вийшло дві книги «Небо Донбасу» та «На лінії невидимих фронтів», до речі, друга  має безпосереднє відношення до нашого міста, адже була видана в місцевому видавництві «Мрія». Щоб донести твори автора до пошановувачів поезії відбуваються презентації книг Волинню. Його вірші нікого не залишають байдужим, вони різної тематики, але висвітлюється в них болюча тема сьогодення – це події, які відбуваються на сході України. Для присутніх зустріч пройшла цікаво, невимушено.

Лариса Колесник
 «Мій другий фронт – це слово», «пісня сильніша за сталь в руках…», – так говорить колишній учасник АТО, бард і волонтер Юрій Щербик, поезія і пісня якого – це крик душі, жорстока реальність сьогодення.
Події на сході України визначили різні форми боротьби за її цілісність і незалежність. Одна з них – інформаційна. Тему віршів Юрія Щербика обрав час. Вони народжені на війні в зоні АТО. Є вірші російською, адже «іноді хотілося, щоб мене краще розуміли російськомовні українці, яких багато, іноді, щоб було зрозуміло саме росіянам, яким ще не соромно за свого президента й свою країну. Прикро, але таких багато…», – говорить сам автор.
Збірки поезій Юрія Щербика – це нотатки переживань солдата за долю України і її майбутнє. На жаль, війна затягнулась і триває, але живе надія на мирне небо Донбасу, надія на примирення слов’янських народів.

Антоніна Костилева
Обдарований лучанин Юрій Анатолійович Щербик має щиру посмішку, виразний погляд. Це сильна, вольова, дуже оптимістична і життєрадісна людина, яка вміє ставити перед собою цілі і досягати їх. Знаходить спільну мову з абсолютно незнайомими йому людьми, поважає звичайну людську дружбу і має багато друзів. По своїй натурі – відкритий і життєрадісний чоловік, цікавий і тактовний співрозмовник.
Народився за межами України зате вважає себе щирим українцем. Навчався у луцькому училищі культури і своє життя гармонійно поєднує з музикою, а ще любить фотографувати. Поет вважає, що в своєму житті досягнув уже багато: посадив сад, має 20-річного сина, а тепер можна пожити і творчістю. В своєму доробку має дві збірки «Небо Донбасу» та «На лінії невидимих фронтів».
Під час зустрічі слухачі мали можливість послухати у пісні власному виконанні під супровід гітари, поспілкуватись на цікаву тему. Тож хочу побажати автору творчих злетів і натхнення до написання нових поетичних творів.

Оксана Романюк
До центральної міської бібліотеки завітав надзвичайний поет – герой нашого часу, патріот України Юрій Щербик. Людина, яка пройшла багато випробувань на своєму життєвому шляху. Він був простим газозварником, заробітчанином у Польщі та Португалії, але найбільшим його покликанням стали музика та вірші, які гармонійно поєднались у творчості. На даний момент Юрій Анатолійович волонтер, колишній учасник АТО.
Детальніше про гостя – в інтерв’ю:
- Де Ви народились?
- Народився я у Казахстані. Хоча тут, в Усичах (Луцький район, авт.) поховані мої дід та прадід. Взагалі, вважаю себе корінним лучанином.
- Що є для Вас Батьківщина?
- Батьківщина для мене це все! Батьківщина починається з людини, яка поруч, це наші гарні, безмежні, оброблені поля, краєвиди. Тут дихати легше. Хто смітить, той живе на чужій землі.
- Де Ви навчались Юріє Анатолійовичу?
- Навчався у Торчинській середній школі, у музичній школі грі на гітарі.
- Чому саме гітара?
- Тому що, вважаю, грою на гітарі можна краще передати свої почуття.
- З чого починається творчість?
- Творчість починається з емоцій. Людина переживає певні події, які народжують емоції, аналізує їх, і, щоб не тримати їх в собі, виливає словами на папері. У моєму випадку ще й грою на гітарі.
- У вашому випадку досить вдало поєднались музика та вірші.
- Так, пісня приносить полегшення.
- Ви рік перебували на службі в АТО. Як ставились до Вашої творчості побратими?
- Товариші дуже любили мої пісні, але не було гітари, тому заразились думкою, де б взяти інструмент. Гітару подарували, про це був сюжет на телеканалі «Інтер».
- Юрій Анатолійович, свої вірші, написані на війні, Ви видали збіркою «Небо Донбасу». Скажіть, буть-ласка, яке воно «небо Донбасу» і чим відрізняється від волинського?
- Звичайно, небо приймає такий окрас з яким настроєм на нього дивишся. На війні зовсім інший настрій. Небо похмуре … На Волині, звичайно, зовсім інші, мирні кольори. Але ми всі з тривогою дивимось у небо, тому що на нашій Батьківщині йде війна і ми не можемо спокійно споглядати в нього…
- Нещодавно вийшла ще одна написана Вами книжка «На лінії невидимих фронтів». Розкажіть, будь-ласка, про неї.
- Збірка «На лінії невидимих фронтів» інша, не схожа на попередню. Це книга про невидиму війну з самим собою, про соціум, філософські роздуми про життя. 
- Які співаєте пісні. Чи всі вони про війну?
- Крім військових, є ще багато гострих, болючих проблем, тому співаю різні. Намагаюсь підтримувати хлопців морально.
- Чи багато спілкуєтесь у соціальних мережах? Скільки у Вас друзів?
- Так, спілкуюсь дуже багато. Маю багато друзів. Особливо хочу розповісти про Юлію Жук (учениця ЗОШ №6 (авт.), яка дуже сильно вболіває за Україну. Багато читає, молиться. Незвичайна дівчинка. Ми з нею багато спілкуємось. Ось і сьогодні має мені зателефонувати…
- Дуже вдячна Вам за інтерв’ю, бажаю й надалі творчих успіхів.

Фотозвіт про захід – незабаром у третій публікації. 

1 коментар:

  1. Дуже дякую усім бібліотекарям-журналістам!Тепер Тепер я знаю ваші імена!

    Лариса Крилова!
    Олена Рябая!
    Людмила Корольчук!
    Тетяна Смарш!
    Марія Гінчук!
    Ірина Губерук!
    Оксана Дубенчук!
    Лариса Колесник!
    Антоніна Костилева!
    Оксана Романюк!
    Дякую Вам за щирі слова!
    Дякую Світлані Іванівні Кухарук за запрошення та дружню розмову! Спасибі Ніні Єдинак за роботу технічного оператора та Оксані Жабровець за працю фотожурналіста!
    Усім присутнім вдячний за увагу та розуміння!

    ВідповістиВидалити