Зустріч з Михайлом Тиским відбулася у Нововолинській бібліотеці

Нещодавно 

у Нововолинській 

центральній міській бібліотеці 

відбувся 

День краєзнавства 

«З різних сторін тягнеться шлях 

в нас до святої Волині», 

а в рамках Дня – 

зустріч з кандидатом історичних наук, першим головою 

«Народного Руху» на Волині 

Михайлом Григоровичем Тиским 

(напередодні життєвого ювілею). 

Гість розповів про те, що народився на Львівщині у національно-орієнтованій сім’ї, де Бог і Україна були понад усе. Закінчив середню школу №1 у Раві-Руській. З великою приємністю згадував учителів, які давали ґрунтовні знання. І хоч мав гарний атестат, поступити було дуже важко, бо був з бандерівської родини. Та, юнак їде у Дніпропетровськ, працює 8 місяців бетонником, отримує паспорт і лише тоді вступає до вузу.

 «В дитинстві мріяв бути кухарем, бо це були голодні роки», – пригадує Михайло Григорович. Закінчивши Львівський політехнічний інститут, за направленням потрапив на Волинь. Працював на різних посадах.

«1989-1991 роки – це були найщасливіші роки у моєму житті. Це мрії моїх батьків». Поділився гість спогадами про створення у 1989 році громадської організації «Народний Рух України за Перебудову» у Луцьку та інші події того часу.

У ті роки вів щоденник, нотатки з якого згодом упорядкував у книжку «Весна тривог і надій» (1999) — своєрідний літопис української революції.

У 2005 році захистив дисертацію «Народний Рух України: Волинська регіональна організація на зламі 80-90-х років» на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук (монографія вийшла друком у 2009 році у видавництві «Твердиня»), а в 2012 — отримав вчене звання доцента. Є автором навчально-методичних посібників «Прикладна політологія» та «Геополітика», інших наукових публікацій. Донедавна працював на кафедрі політології та державного управління Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Нині – на заслуженому відпочинку.

Спогади, запитання та побажання линули з вуст першого голови «Народного руху України. Координаційної ради міста Нововолинська» Ігоря Семенюка, краєзнавця Зосима Колбуна, волонтера Олександра Ільницького, журналіста Віталія Свириденка.

На завершення зустрічі Михайло Тиский зауважив: «Я дотепер такий: не критикую влади, не критикую минулого, я думаю, що ми можемо зробити, щоб так не було. Все правильно йде! Треба вірити! А бути присутнім і бачити, як відроджується Україна – щастя».

Щиро дякуємо Михайлу Григоровичу за спілкування та подаровані книги. Зичимо міцного здоров'я, довгих щасливих років життя і щоб якнайшвидше здійснилася мрія побачити квітучою та заможною державу Україну!