відкривайте
мене в моїх посмішках сонцем цілованих
ніжних кутиках вуст до яких не торкнулись роки
ще у книгах у віршах на згадку колись подарованих
у бездонні очей і легкому тремтінні руки...
не
шукайте слідів моїх марно вони ще невидимі
просто слухайте вітер і шепіт пшеничних колось
просто будьте душі моїй навіть на відстані вірними
пам`ятайте...та так... як нікому іще не вдалось...
9 лютого 2017 року о 15
годині до центральної міської бібліотеки міста Нововолинська
зібралася родина, інтелігенція, члени літературно-мистецької вітальні «Мамина криниця», шанувальники творчості Світлани Костюк на вечір пам’яті «СПОПЕЛИВШИ СЕБЕ ЗАЛИШИЛАСЯ В
СЛОВІ». Годиною раніше настоятель Свято-Вознесенської церкви
протоієрей Віктор Мельник відслужив на
могилі заупокійну літію.
Ведуча заходу Світлана Кухарук
перегортала сторінки життєвого та творчого шляху поетеси, на екрані з’являлися
слайди і линули вірші у авторському виконанні з відеозаписів та 3D книги «Зцілення любов'ю».
З передчасною смертю у розквіті літ, життєвих задумів, надій і сподівань
Світлани Степанівни важко змиритися, як і усвідомити ритм її життя в
останні роки, про які сама писала: «Я спішила
жити, відчувала, що щось зі мною може трапитися. Усі запитували, чого я стала
такою активною. А я не могла зрозуміти. Просто відчувала, що мені треба
поспішати. Щось сказати цьому світу…»
І
говорила!
2013-й
рік. Презентація у Львові книги-щоденника, книги-сповіді «Листи без конвертів» (до того були «Спалахи душі»,
«Наодинці зі світом» та «Маленьке диво»); незабутні зустрічі з читачами у Жовкві та зі
студентами Острозької академії; участь у Міжнародному конгресі «Література і
мир» (м. Лахор, Пакистан).
2014-й. Творчі
зустрічі у Сокалі та Червонограді
що на Львівщині; участь у всеукраїнській олімпіаді
з української мови і літератури у Каневі; виступ на презентації «Антології майданівських віршів «Небесна
сотня» у національному університеті імені Ю.
Федьковича (Чернівці); літературна
зустріч у Львівській книгарні «Книжковий дворик»; поетичні
експреси «Книжковий дворик на колесах» –
кількаденні мандрівки мальовничими куточками України – «Львів, Коломия,
Косів, Криворівня, Верховина, Яремче, Ворохта», «Чернігівщина,
Хмельниччина, Рівненщина, Тернопільщина»;
вшанування «Лесиної пісні» в урочищі Нечимному на Волині; виступ
на фестивалі поезії і прози «Голос Дзвона» у Львові; презентація на ХХІ «Форумі
видавців» книги «Мереживо чудес» українською і переклад польською мовою «Про що шепотіли листочки» – спільних сімейних проектів; участь у Міжнародному
форумі «Сестри по обидві сторони Збруча»; творча зустріч з бібліотекарями міста
«Для
щастя жінки небагато треба...».
Наприкінці
2014-го, під Новий рік, після завершення роботи над
книгою поезій з відчайдушною назвою «Траєкторія самоспалення» Світлана
Степанівна з випадково підслуханої розмови лікарів дізналась про свій страшний
діагноз і що жити їй залишилось лише кілька місяців. Прийняла цю інформацію як
є, бо вважала, що це Бог послав таке випробування, і почала боротися зі
страшною недугою.
У перервах між курсами
опромінень і хіміотерапії стала членом Національної спілки письменників України,
відвідала Неаполь як одна з переможниць міжнародного поетичного конкурсу «Між
словом і вічністю», побувала на Днях української культури у
Бухаресті, відвідала Єрусалим, стала лауреатом першої Всеукраїнської літературної премії ім. Івана
Низового та Міжнародної премії літературних критиків за малу прозу (Італія), проводила
творчі вечори, зустрічі. А ще – писала вірші.
У 2016-му до дня народження, яке святкувала в
останній день осені, отримала подарунок – книгу «Зцілення любов'ю», а до того
у вересні з Нью-Йорка – збірку вірші в перекладі англійською Юрія Лазірка «Босоніж
в небо».
Світлана Степанівна жила кожен день як
останній.
В
найпопулярнішій у світі соціальній мережі Facebook утворилася відкрита група
підтримки «На відстані променя», в якій налічувалось більше тисячі учасників. Отримувала
щиру любов
прихильників, які рятували її усім миром і всі разом вибороли для неї ці два такі
важливі останні роки життя, на які не надіялись навіть лікарі! Поруч були рідні
і близькі серцю люди.
Вірш Світлани Костюк з міжнародної антології «Зеленіє дерево
миру», виданої в Польщі, поданий в антології трьома мовами. Книжка прийшла до
її дому через кілька днів після смерті поетеси.
Напередодні вечора памяті Юрій Лазірко повідомив у соцмережі про те, що в США
побачила світ ще одна Світланина збірка її поезій-перекладів «В ім'я любові».
А учасники
вечора ділилися з присутніми своїми спогадами.
Тож, світла пам’ять Благородній Душі, яка «спопеливши себе залишилася в
слові»!
Світла пам'ять Світлані Костюк!
Директор ЦБС Світлана Кухарук
P.S. Подяка журналістам місцевих ЗМІ за висвітлення події
Фото Вадима Жабровця
 |
| Рідна сестра Світлани Костюк пані Галина |
 |
| Член літературно-мистецької вітальні Леонід Дудар |
 |
| Юрій Щербик - поет із Луцька |
 |
| Ярослав Гиць - голова "Маминої криниці" |
 |
| Заслужений працівник культури України Олександр Каліщук |
 |
| Олена Марків - керівник народного аматорського театру "Авантюра" |
 |
| Ангеліна Карась - вчитель ЗОШ №8 |
 |
| Завідувач бібліотеки-філії №1 Світлана Галушук |
