А чи модно палити сьогодні?

Щоб довго жити, треба мати міцне здоров'я, а щоб мати міцне здоров'я, необхідно вести здоровий спосіб життя, берегти свій організм від поганих звичок.  Однією з таких звичок є паління, особливо серед дітей та підлітків, яке називають епідемією людства, що не припиняється. З цією метою Всесвітня організація охорони здоров’я у 1988 році оголосила 31 травня Всесвітнім днем без тютюну (World No-Tobacco Day). Перед світовою спільнотою було поставлено завдання - домогтися того, щоб в XXI столітті проблема тютюнопаління зникла. Нове тисячоліття настало, але проблема не зникла. Боротьба з нікотином триває.

Щоб допомогти розібратись у зовсім непростому питанні «Курити, чи ні?» у відділі обслуговування дошкільників та учнів 1-9 класів Нововолинської центральної міської бібліотеки відбулася година застереження «Сьогодні палити не модно?».

Бібліотекарі Антоніна Костилева, Ганна Кондратюк та лікар-педіатр Нововолинського центру первинної медико-санітарної допомоги Діана Лебідь розповідали учням 8 класу ЗОШ №4 імені Т. Г. Шевченка (учитель Оксана Усійчук) про причини і наслідки паління, про те, що на сьогодні все більше людей відмовляються від паління, тому що хочуть бути здоровими і розуміють, як цигарки нищать організм. Діти робили аналіз міфів про паління, а на «Відкритому мікрофоні» висловлювали свої думки щодо того, чи є паління модним.

 Школярі взяли участь у анонімному анкетуванні. Виявилось, що до паління більшість ставиться негативно, але мають друзів, які палять. Проте вважають, що найчастіше починають палити за компанію, тому що цікаво, хочеться виглядати дорослими. Для попередження паління вважають доцільним заборонити рекламу цигарок і ввести штрафи за паління у громадських місцях.

Думаємо, що після нашої зустрічі кожний школяр переосмислить своє ставлення до паління і навіть якщо хтось це робить потай, то скаже собі «Стоп!». 

Будьте кращими! Пам'ятайте, що бути у здоровій формі набагато приємніше, ніж перетворюватися у затятого курця.

                              Бажаємо всім берегти своє здоров’я!

У нововолинській бібліотеці читали «живу» книгу Катерини Бабкіної

У неділю 26 травня в рамках проекту «Бібліотека вихідного дня: Читаємо. Пізнаємо. Відпочиваємо» у відділі обслуговування дошкільників та учнів 1-9 класів Нововолинської міської бібліотеки на Дружби 17 діти читали «живу» книгу Катерини Бабкіної «Лілі, яка потоваришувала з вірусами та здійснила їхню найбільшу мрію». 

 Бібліотекар відділу Антоніна Костилева познайомила дітей з книгою, з якої вони дізналися, хто така Лілі, які в неї друзі, що таке вакцинація і навіщо потрібні щеплення. Коли встановили програму у телефоні, то побачили зображення, де Лілі «ходить» по сторінках, збирає віруси, які щосекунди потрапляють в наш організм: через брудні руки, їжу, воду, іграшки, з повітря та від інших людей. Дітвора з задоволенням читала-дивилась книгу, і дізнавалась, як можна запобігти тому, щоб мікроби не нашкодили.

 Книга Катерини Бабкіної «Лілі, яка потоваришувала з вірусами та здійснила їхню найбільшу мрію» вийшла у видавництві #книголав у рамках програми з охорони здоров’я Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ). Її видали до Європейського тижня імунізації. Видання доступне для читання онлайн. Книгу створено за фінансової підтримки USAID. Казку у доповненій реальності для смартфонів та планшетів реалізували Kifreez, є безкоштовний мобільний додаток Lili UNICEF з App Store або Google Play.

Цікаво? Мерщій до бібліотеки!

Зустріч з Михайлом Тиским відбулася у Нововолинській бібліотеці

Нещодавно 

у Нововолинській 

центральній міській бібліотеці 

відбувся 

День краєзнавства 

«З різних сторін тягнеться шлях 

в нас до святої Волині», 

а в рамках Дня – 

зустріч з кандидатом історичних наук, першим головою 

«Народного Руху» на Волині 

Михайлом Григоровичем Тиским 

(напередодні життєвого ювілею). 

Гість розповів про те, що народився на Львівщині у національно-орієнтованій сім’ї, де Бог і Україна були понад усе. Закінчив середню школу №1 у Раві-Руській. З великою приємністю згадував учителів, які давали ґрунтовні знання. І хоч мав гарний атестат, поступити було дуже важко, бо був з бандерівської родини. Та, юнак їде у Дніпропетровськ, працює 8 місяців бетонником, отримує паспорт і лише тоді вступає до вузу.

 «В дитинстві мріяв бути кухарем, бо це були голодні роки», – пригадує Михайло Григорович. Закінчивши Львівський політехнічний інститут, за направленням потрапив на Волинь. Працював на різних посадах.

«1989-1991 роки – це були найщасливіші роки у моєму житті. Це мрії моїх батьків». Поділився гість спогадами про створення у 1989 році громадської організації «Народний Рух України за Перебудову» у Луцьку та інші події того часу.

У ті роки вів щоденник, нотатки з якого згодом упорядкував у книжку «Весна тривог і надій» (1999) — своєрідний літопис української революції.

У 2005 році захистив дисертацію «Народний Рух України: Волинська регіональна організація на зламі 80-90-х років» на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук (монографія вийшла друком у 2009 році у видавництві «Твердиня»), а в 2012 — отримав вчене звання доцента. Є автором навчально-методичних посібників «Прикладна політологія» та «Геополітика», інших наукових публікацій. Донедавна працював на кафедрі політології та державного управління Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Нині – на заслуженому відпочинку.

Спогади, запитання та побажання линули з вуст першого голови «Народного руху України. Координаційної ради міста Нововолинська» Ігоря Семенюка, краєзнавця Зосима Колбуна, волонтера Олександра Ільницького, журналіста Віталія Свириденка.

На завершення зустрічі Михайло Тиский зауважив: «Я дотепер такий: не критикую влади, не критикую минулого, я думаю, що ми можемо зробити, щоб так не було. Все правильно йде! Треба вірити! А бути присутнім і бачити, як відроджується Україна – щастя».

Щиро дякуємо Михайлу Григоровичу за спілкування та подаровані книги. Зичимо міцного здоров'я, довгих щасливих років життя і щоб якнайшвидше здійснилася мрія побачити квітучою та заможною державу Україну!

Волноваха: вічна пам'ять загиблим!

Земляку Павлу Попову 

Туман молочний заблукав,
В Донецьких травах шовковистих,
Дракон вогнем блокпост залляв,
Летіли кулі терористів.
Ти жить хотів, як кожен з нас,
Вступив у бій при Волновасі.
Сердечний вогник вранці згас
Так рано, зовсім не у часі.
Змінився день на темну ніч…
А ти лежиш уже удома…
Проміння сотень, тисяч свіч
З молитвою знімають втому.
Останній шлях. Хрест. Могила.
Ховають тіло. Постріл честі.
А в тебе біло-білі крила.
Із ними ти на перехресті
Поміж небом і землею
Париш, як птаха легкокрила.
Між сонцем йдеш і між зорею,
Несуть до Бога душу крила.

Анатолій Поліщук

27.05.2014 р.

ЦЯ ПАМ'ЯТЬ ВАЖЛИВА...!

Нововолинським студентам розповіли у бібліотеці про Wellness

         Здоров’я – найбільший дар природи. Людина отримала досконалий організм прекрасної форми та з універсальною стійкістю до труднощів життя. Але, на жаль, в сучасних умовах життєвий ритм незмінно пришвидшується, шкідливе харчування, мала фізична активність, хронічні стреси та втома спричиняють величезний негативний вплив на наше самопочуття. І якщо вам не байдуже власне здоров'я, якщо ви не хочете ставати постійним клієнтом лікарів, якщо не зацікавлені в тому, щоб до 50-ти років перетворитися на руїну, то саме час починати піклуватися про себе з усією ретельністю і знайомитися з практикою велнес.

21 травня у Нововолинській центральній міській бібліотеці відбувся велнес-подіум «Краса і здоров’я як по нотах» за участю тренера Студії Сильного Руху «Кузня тіла» Сергія Смолярука та психолога Олени Качорок.

Бібліотекар Ірина Чмух розповіла студентам електромеханічного коледжу (викладач Людмила Олексюк) про методику ВЕЛНЕС – філософію благополуччя людини в усіх сферах її буття: духовної, соціальної і фізичної.

Сергій Смолярук розповів, з чого варто починати фізичну підготовку, як правильно мотивувати себе, щоб дійти до визначеної цілі; відповів на запитання.

Олена Іванівна розповіла про стрес, як з ним боротись, і що потрібно робити, щоб залишатися в гармонії з собою та світом навколо.

Учасники заходу познайомилися з літературою по темі, отримали надзвичайно цінні поради для підтримки здорового способу життя, гармонії душі і тіла, а також багато позитивних емоцій. 

Мандрівка до країни мови

Мова – це великий дар. І в кожного народу вона своя. Мова — це доля народу, і вона залежить від того, як ревно ми всі її плекатимемо. Наш народ створював мову віками, багато боровся і бореться за її існування і процвітання. І ми, як свідомі громадяни нашої країни, повинні не тільки зберегти набуте, а й примножувати її багатства для прийдешніх поколінь.

В рамках проекту «Бібліотека вихідного дня: Читаємо. Пізнаємо. Відпочиваємо» у відділі обслуговування дошкільників та учнів 1-9 класів Нововолинської міської бібліотеки на Дружби 17 пройшла гра «Мандрівка до країни мови». Діти шукали відповіді, які заховались у словах, відгадували загадки, мовні шаради, показали свої знання з української мови.  

Вітаємо колегу ♥

Запрошуємо на велнес-подіум у бібліотеку на Дружби, 17

В памʼять про Кенгір!

Повстання, що отримало назву Кенгірське, відбулося поблизу великого селища міського типу Джезказган, яке було районним центром Карагандинської області Казахської РСР. Саме тут у 1954 році ув’язнені за політичними статтями (більшість з яких були українці) повстали проти жорстокості та свавілля влади.

16 травня виповнюється 65 років від початку тих подій. Тому напередодні бібліотекарі Нововолинської центральної міської бібліотеки Ганна Кондратюк та Ірина Чмух провели зустріч з історією «Кенгір. 40 днів повстання. 40 днів свободи» у ЗОШ І-ІІІ ступенів № 3. Учні 10 класу з класним керівником Надією Клец дізнались про причини та передумови повстання, перебіг та про жорстоке його придушення за допомогою танків і важкої артилерії. Одним із учасників супротиву був українець Михайло Сорока ‒ член крайового проводу ОУН із 1930-х років, автор пісні "Гімн Кенгірського повстання".

Попри те, що повстання було придушене, повстанці Кенгіру здобули перемогу, яка своїм значенням перевищувала жертви. Події у Кенгірі стали одним з найяскравіших проявів кризи ГУЛАГу. Повстання спричинило серйозні зміни в каральній системі, зміну політики і народили "Відлигу". До остаточного розпаду СРСР залишалося більше 30 років. Але перший крок на цій дорозі зробили люди Кенгіру. Вони показали незламність людського духу у непростих умовах, єдність проти єдиного ворога, прагнення до волі, яка так властива українцям.

В рамках Дня краєзнавства - зустріч з сучасником!

В рамках Дня краєзнавства «З різних сторін тягнеться шлях в нас до святої Волині», напередодні життєвого ювілею запрошуємо на зустріч з кандидатом історичних наук, першим головою «Народного Руху» на Волині Михайлом Григоровичем Тиским  

Володимиру Лучуку - 85

65 : пам'ять про Кенгір

Старшокласники ЗОШ №3 дізнаються 
про історію повстання ув'язнених у Кенгірі, 
яке відбулося 65 років тому і стало початком розколу моноліту імперії Страху.

Запрошуємо до бібліотеки ознайомитися з книгами, які розповідають про історію Кенгірського повстання (16 травня – 26 червня 1954 року) як символу мужності, незламності людського духу!

Вітальна листівка для найрідніших

12 травня – одне з найчарівніших свят – свято Матері. Це привід сказати мамі про те, що вона –найрідніша та найдорожча людина.

Офіційно в Україні святкують День матері уже 20 років. Але насправді цей день святкували і раніше. Воно й не дивно, адже мама дає життя, продовжує наш рід. Мама – головна людина в житті кожного. Поки живі наші батьки, ми залишаємося дітьми. Мама завжди самовіддано любить своїх дітей, незважаючи ні на що, і завжди рада нашим перемогам і щиро співчуває невдачам.

У цей день у відділі обслуговування дошкільників та учнів 1-9 класів Нововолинської міської бібліотеки на Дружби, 17 в рамках проекту «Бібліотека вихідного дня: Читаємо. Пізнаємо. Відпочиваємо» на  майстер-класі «Матусі в подарунок» діти виготовляли вітальну листівку для своєї мами, виражаючи свою прихильність, вдячність та повагу за недоспані ночі та велике серце. 

Ми вітаємо усіх мам зі святом! Миру, злагоди і Божого благословіння!

Запрошуємо до бібліотеки на вихідний

Авторитет імені: Віталій Свириденко

7 травня в рамках проекту «Авторитет імені: відомі особистості в гостях у Нововолинської бібліотеки на Дружби, 17» відбулася творча зустріч з журналістом, кореспондентом Волинської регіональної дирекції Національної суспільної телерадіокомпанії України Віталієм Свириденком.

Зустріч не випадкова, адже у цей день у 1895 році відомий фізик Олександр Попов презентував світу свій винахід – перший радіоприймач, і продемонстрував його роботу. Відтоді радіо зайняло чільне місце в різних галузях життя. Стрімкий розвиток радіотехнологій призвів до того, що на основі перших розробок Попова створено такі революційні явища, як телебачення і мобільний зв'язок, без яких складно уявити собі повсякденне життя. Як і без професійних радіоведучих, завдяки яким радіоефіри стали надзвичайно популярними. Голосом нашого міста, Легендою Волинського радіо та «зубром» волинської журналістики називають Віталія Васильовича  Свириденка – гостя цієї зустрічі.

Відбулася цікава невимушена розмова інтерв’юера, роль якого виконувала директор бібліотеки Світлана Кухарук, з респондентом (такий формат вперше! для Віталія Васильовича, бо звик задавати запитання сам). 

Вам це цікаво? Тоді знайомтеся: 

«Авторитет імені: Віталій Свириденко» 

(пропонуємо короткі відповіді гостя):

Герб Борзнянського району

-         Де народився? Хто батьки?

Мала батьківщина – село Носелівка на Чернігівщині, що неподалік Батурина. Народився у сім’ї хліборобів.

«Велике щастя мати живу маму. На великій відстані невидимою ниткою зв’язаний з нею – це святе».

-         Що закарбувалось в пам’яті з дитинства?

Дитинство було без розкошів. В родині знаходили тему шанувати шматок хліба, шанувати працю. Розповів Віталій Васильович історію і про перший велосипед (перебирання картоплі у льосі – як мотивація), і перший радіоприймач (гроші заробив у 9 класі, підробляючи на залізниці). Мама навчила читати, коли не було ще 6 років (сама донині знає напам’ять багато віршів). З раннього дитинства дуже любив книжку, і в бібліотеку записався «обманом», бо ще не ходив у школу. Пам’ятає першу вчительку Надію Яківну Донченко і першу бібліотекарку – Ольгу Филимонівну Яковець.

«Книжка в руках – це щось, це сила! Любіть книгу!»

-         Про яку професію мріяв і де здобув фах?

У 7 класі мріяв стати геологом. У спогадах залишився вступ до Чернігівського юридичного технікуму.

«В житті щастило на хороших людей. В армії був хороший наставник-командир, який порекомендував вступати до Львівського університету на факультет журналістики. Жодного разу не пошкодував про свій вибір».

-         Що найбільше запам’яталось зі студентських років?

Любив ходити в кіно, театр, філармонію, органний зал. Назавжди у пам’яті зустрічі зі співаками та  популярними акторами.

Крім стипендії, завжди відчував батьківську підтримку.

-         Хто або що вплинуло на формування особистості?

«Львів мене сформував. Тут відчув ще глибше рідне слово. Львівський університет – це марка! Під час навчання зустрів свою половинку (фізики-лірики в одному гуртожитку!) – так розпочалася «Волинська історія».

-         Яким був шлях у журналістику?

За розподілом потрапив у Шостку на Сумщині. Але, «моя волинянка сказала – на Волинь!».

Розпочинав трудову діяльність в Іваничах (практику проходив у Луцьку, то ж прийняли на роботу з радістю). Цьогоріч, 12 квітня, минуло 36 років, як працює у Нововолинську.

«Робота це те, чим людина живе. Обирати професію треба до душі!».

- Як ставитесь до нагород, зокрема іменної премії Святослава Пирожка «Професіоналізм і порядність»?

Усього отримав відзнак майже 60 – грамоти, подяки, дипломи тощо.

Своїми наставниками вважає колишніх керівників Волинської обласної державної телерадіокомпанії Дмитра Івановича Терещенка, Святослава Костянтиновича Пирожка, Василя Володимировича Федчука, Галину Петрівну Сухомлин та інших старших колег.

А іменна премія Святослава Пирожка – одна із найдорожчих!

-         Як відрізнити правду від фейків?

«Обов’язково слухаю новини! Користуюся різними джерелами інформації. Аналізую, порівнюю, оцінюю і не поспішаю з висновками!»

Топ-5 авторів від Віталія Свириденка, книги яких варто прочитати: Михайло Булгаков «Майстер і Маргарита» (чимало разів перечитаний), Валер’ян Підмогильний, Сенека, Григір Тютюнник, Ярослав Гашек.

На ці та багато інших запитань відповів наш гість. Його історії життя і досягнень є цікаві, повчальні, цінні для нас, адже Віталій Васильович є гордістю нашого міста і краю, а отримані поради та ідеї обов’язково знадобляться 10-класникам нововолинського обласного наукового ліцею – майбутнім студентам, які були учасниками зустрічі.

Художниця Віра Здрок запитала про мову, на що Віталій Васильович відповів: «Якою мовою розмовляти – давно визначено. Наприклад, листи з армії додому писав тільки українською, бо виховувався в сім'ї, де шанувалося рідне слово! Мова походить від назви держави! Нам потрібно зберегти те, за що століттями боролися! Ми повинні бути українцями, любити свій народ і землю свою! Бути толерантними, і водночас – патріотами!»

            Свої запитання-побажання висловили журналіст Катерина Ткачук, громадський діяч Антон Макарук, учителька української мови та літератури ліцею Оксана Гусєва, завідувачі публічних бібліотек-філій Лариса Боратинець, Зоя Костюк, Валентина Ярмолюк.

Зичимо Віталію Васильовичу міцного здоров’я, легкої життєвої та творчої дороги, і надалі залишатися одним із «головних героїв бібліотечної книги життя».

До речі, 10 травня прийнято вважати Днем народження Волинського радіо (1940). Вітаємо усіх, хто щодня відкриває/відкривав інформаційне вікно у світ.!

Спілкування і фото на згадку після зустрічі:

Подяка Оксані Жабровець за роботу за кадром)