Авторитет імені: Віталій Свириденко

7 травня в рамках проекту «Авторитет імені: відомі особистості в гостях у Нововолинської бібліотеки на Дружби, 17» відбулася творча зустріч з журналістом, кореспондентом Волинської регіональної дирекції Національної суспільної телерадіокомпанії України Віталієм Свириденком.

Зустріч не випадкова, адже у цей день у 1895 році відомий фізик Олександр Попов презентував світу свій винахід – перший радіоприймач, і продемонстрував його роботу. Відтоді радіо зайняло чільне місце в різних галузях життя. Стрімкий розвиток радіотехнологій призвів до того, що на основі перших розробок Попова створено такі революційні явища, як телебачення і мобільний зв'язок, без яких складно уявити собі повсякденне життя. Як і без професійних радіоведучих, завдяки яким радіоефіри стали надзвичайно популярними. Голосом нашого міста, Легендою Волинського радіо та «зубром» волинської журналістики називають Віталія Васильовича  Свириденка – гостя цієї зустрічі.

Відбулася цікава невимушена розмова інтерв’юера, роль якого виконувала директор бібліотеки Світлана Кухарук, з респондентом (такий формат вперше! для Віталія Васильовича, бо звик задавати запитання сам). 

Вам це цікаво? Тоді знайомтеся: 

«Авторитет імені: Віталій Свириденко» 

(пропонуємо короткі відповіді гостя):

Герб Борзнянського району

-         Де народився? Хто батьки?

Мала батьківщина – село Носелівка на Чернігівщині, що неподалік Батурина. Народився у сім’ї хліборобів.

«Велике щастя мати живу маму. На великій відстані невидимою ниткою зв’язаний з нею – це святе».

-         Що закарбувалось в пам’яті з дитинства?

Дитинство було без розкошів. В родині знаходили тему шанувати шматок хліба, шанувати працю. Розповів Віталій Васильович історію і про перший велосипед (перебирання картоплі у льосі – як мотивація), і перший радіоприймач (гроші заробив у 9 класі, підробляючи на залізниці). Мама навчила читати, коли не було ще 6 років (сама донині знає напам’ять багато віршів). З раннього дитинства дуже любив книжку, і в бібліотеку записався «обманом», бо ще не ходив у школу. Пам’ятає першу вчительку Надію Яківну Донченко і першу бібліотекарку – Ольгу Филимонівну Яковець.

«Книжка в руках – це щось, це сила! Любіть книгу!»

-         Про яку професію мріяв і де здобув фах?

У 7 класі мріяв стати геологом. У спогадах залишився вступ до Чернігівського юридичного технікуму.

«В житті щастило на хороших людей. В армії був хороший наставник-командир, який порекомендував вступати до Львівського університету на факультет журналістики. Жодного разу не пошкодував про свій вибір».

-         Що найбільше запам’яталось зі студентських років?

Любив ходити в кіно, театр, філармонію, органний зал. Назавжди у пам’яті зустрічі зі співаками та  популярними акторами.

Крім стипендії, завжди відчував батьківську підтримку.

-         Хто або що вплинуло на формування особистості?

«Львів мене сформував. Тут відчув ще глибше рідне слово. Львівський університет – це марка! Під час навчання зустрів свою половинку (фізики-лірики в одному гуртожитку!) – так розпочалася «Волинська історія».

-         Яким був шлях у журналістику?

За розподілом потрапив у Шостку на Сумщині. Але, «моя волинянка сказала – на Волинь!».

Розпочинав трудову діяльність в Іваничах (практику проходив у Луцьку, то ж прийняли на роботу з радістю). Цьогоріч, 12 квітня, минуло 36 років, як працює у Нововолинську.

«Робота це те, чим людина живе. Обирати професію треба до душі!».

- Як ставитесь до нагород, зокрема іменної премії Святослава Пирожка «Професіоналізм і порядність»?

Усього отримав відзнак майже 60 – грамоти, подяки, дипломи тощо.

Своїми наставниками вважає колишніх керівників Волинської обласної державної телерадіокомпанії Дмитра Івановича Терещенка, Святослава Костянтиновича Пирожка, Василя Володимировича Федчука, Галину Петрівну Сухомлин та інших старших колег.

А іменна премія Святослава Пирожка – одна із найдорожчих!

-         Як відрізнити правду від фейків?

«Обов’язково слухаю новини! Користуюся різними джерелами інформації. Аналізую, порівнюю, оцінюю і не поспішаю з висновками!»

Топ-5 авторів від Віталія Свириденка, книги яких варто прочитати: Михайло Булгаков «Майстер і Маргарита» (чимало разів перечитаний), Валер’ян Підмогильний, Сенека, Григір Тютюнник, Ярослав Гашек.

На ці та багато інших запитань відповів наш гість. Його історії життя і досягнень є цікаві, повчальні, цінні для нас, адже Віталій Васильович є гордістю нашого міста і краю, а отримані поради та ідеї обов’язково знадобляться 10-класникам нововолинського обласного наукового ліцею – майбутнім студентам, які були учасниками зустрічі.

Художниця Віра Здрок запитала про мову, на що Віталій Васильович відповів: «Якою мовою розмовляти – давно визначено. Наприклад, листи з армії додому писав тільки українською, бо виховувався в сім'ї, де шанувалося рідне слово! Мова походить від назви держави! Нам потрібно зберегти те, за що століттями боролися! Ми повинні бути українцями, любити свій народ і землю свою! Бути толерантними, і водночас – патріотами!»

            Свої запитання-побажання висловили журналіст Катерина Ткачук, громадський діяч Антон Макарук, учителька української мови та літератури ліцею Оксана Гусєва, завідувачі публічних бібліотек-філій Лариса Боратинець, Зоя Костюк, Валентина Ярмолюк.

Зичимо Віталію Васильовичу міцного здоров’я, легкої життєвої та творчої дороги, і надалі залишатися одним із «головних героїв бібліотечної книги життя».

До речі, 10 травня прийнято вважати Днем народження Волинського радіо (1940). Вітаємо усіх, хто щодня відкриває/відкривав інформаційне вікно у світ.!

Спілкування і фото на згадку після зустрічі:

Подяка Оксані Жабровець за роботу за кадром)