Юрій Щербик очима нововолинських бібліотекарів

«Тонке мистецтво бібліотечної журналістики». Під такою назвою у Нововолинській центральній міській бібліотеці відбулася креатив-лабораторія (в рамках Дня теорії та практики «Сучасна бібліотека: вимоги часу»). Бібліотекарі публічних бібліотек ЦБС стали учасниками літературно-музичного акорду Юрія Щербика «Мій другий фронт - то слово…» і отримали домашнє завдання: написати статтю (аналітичну, портретний нарис чи інтерв’ю) про захід.

Ось таким побачили Юрія Щербика бібліотекарі центральної міської бібліотеки (публікація 2, попередня - за адресою):

Ірина Губерук

«Надзвичайно скромний, самокритичний, він адекватно аналізує якісь технічні чи стилістичні недоліки..., прагнучи до досконалості, усвідомлюючи нелегку ношу – сповідатися перед світом і боротися за світло у ньому за допомогою слова…». Саме так охарактеризувала письменниця Світлана Костюк волинського поета, барда, вчорашнього учасника бойових дій Юрія Щербика у передмові до однієї із його збірок. Мала можливість познайомитися із творчістю цієї справжньої, щирої, відвертої людини під час літературно-музичного акорду «Мій другий фронт – це слово».

Життєвий і творчий шлях Юрія Щербика насичений різними подіями: відчув і смак заробітчанства за кордоном, і упродовж року захищав Україну на сході. Війна заставила змінити пріоритети в житті, але він не зламався духовно. Саме тоді пан Юрій починає активно висловлювати свої почуття і роздуми у віршах і піснях. На сьогодні він – активний волонтер, який не залишається байдужим до долі держави.

Юрій Щербик є автором двох поетичних збірок: «Небо Донбасу» та «На лінії невидимих фронтів» Він – справжній майстер поетичного слова, може зацікавити аудиторію і знайти відгук у серці кожного. Вірші пана Юрія не лише про війну, а й про «справжній мир у серцях і домівках», відзначаються красою, ліричністю, теплом, торкають струни душі і в неповторному авторському виконанні під акомпанемент гітари нікого не лишають байдужим. Приємний голос, гарне виконання, змістовні пісні – бард заворожив присутніх вмілим виконанням.

Дуже приємно, коли у наше шахтарське містечко приїжджають такі цікаві особистості з чіткою патріотичною позицією. Саме завдяки таким людям, як Юрій Щербик, ми зможемо перемогти і внутрішніх, і зовнішніх ворогів.

Оксана Дубенчук

Перше знайомство з обдарованим лучанином відбулося в дружній атмосфері. Протягом року, будучи на війні, свої емоції та переживання виливав у вірші. Так, з-під його пера вийшло дві книги «Небо Донбасу» та «На лінії невидимих фронтів», до речі, друга  має безпосереднє відношення до нашого міста, адже була видана в місцевому видавництві «Мрія». Щоб донести твори автора до пошановувачів поезії відбуваються презентації книг Волинню. Його вірші нікого не залишають байдужим, вони різної тематики, але висвітлюється в них болюча тема сьогодення – це події, які відбуваються на сході України. Для присутніх зустріч пройшла цікаво, невимушено.

Лариса Колесник

 «Мій другий фронт – це слово», «пісня сильніша за сталь в руках…», – так говорить колишній учасник АТО, бард і волонтер Юрій Щербик, поезія і пісня якого – це крик душі, жорстока реальність сьогодення.

Події на сході України визначили різні форми боротьби за її цілісність і незалежність. Одна з них – інформаційна. Тему віршів Юрія Щербика обрав час. Вони народжені на війні в зоні АТО. Є вірші російською, адже «іноді хотілося, щоб мене краще розуміли російськомовні українці, яких багато, іноді, щоб було зрозуміло саме росіянам, яким ще не соромно за свого президента й свою країну. Прикро, але таких багато…», – говорить сам автор.

Збірки поезій Юрія Щербика – це нотатки переживань солдата за долю України і її майбутнє. На жаль, війна затягнулась і триває, але живе надія на мирне небо Донбасу, надія на примирення слов’янських народів.

Антоніна Костилева

Обдарований лучанин Юрій Анатолійович Щербик має щиру посмішку, виразний погляд. Це сильна, вольова, дуже оптимістична і життєрадісна людина, яка вміє ставити перед собою цілі і досягати їх. Знаходить спільну мову з абсолютно незнайомими йому людьми, поважає звичайну людську дружбу і має багато друзів. По своїй натурі – відкритий і життєрадісний чоловік, цікавий і тактовний співрозмовник.

Народився за межами України зате вважає себе щирим українцем. Навчався у луцькому училищі культури і своє життя гармонійно поєднує з музикою, а ще любить фотографувати. Поет вважає, що в своєму житті досягнув уже багато: посадив сад, має 20-річного сина, а тепер можна пожити і творчістю. В своєму доробку має дві збірки «Небо Донбасу» та «На лінії невидимих фронтів».

Під час зустрічі слухачі мали можливість послухати у пісні власному виконанні під супровід гітари, поспілкуватись на цікаву тему. Тож хочу побажати автору творчих злетів і натхнення до написання нових поетичних творів.

Оксана Романюк

До центральної міської бібліотеки завітав надзвичайний поет – герой нашого часу, патріот України Юрій Щербик. Людина, яка пройшла багато випробувань на своєму життєвому шляху. Він був простим газозварником, заробітчанином у Польщі та Португалії, але найбільшим його покликанням стали музика та вірші, які гармонійно поєднались у творчості. На даний момент Юрій Анатолійович волонтер, колишній учасник АТО.

Детальніше про гостя – в інтерв’ю:

- Де Ви народились?

- Народився я у Казахстані. Хоча тут, в Усичах (Луцький район, авт.) поховані мої дід та прадід. Взагалі, вважаю себе корінним лучанином.

- Що є для Вас Батьківщина?

- Батьківщина для мене це все! Батьківщина починається з людини, яка поруч, це наші гарні, безмежні, оброблені поля, краєвиди. Тут дихати легше. Хто смітить, той живе на чужій землі.

- Де Ви навчались Юріє Анатолійовичу?

- Навчався у Торчинській середній школі, у музичній школі – грі на гітарі.

- Чому саме гітара?

- Тому що, вважаю, грою на гітарі можна краще передати свої почуття.

- З чого починається творчість?

- Творчість починається з емоцій. Людина переживає певні події, які народжують емоції, аналізує їх, і, щоб не тримати їх в собі, виливає словами на папері. У моєму випадку – ще й грою на гітарі.

- У вашому випадку досить вдало поєднались музика та вірші.

- Так, пісня приносить полегшення.

- Ви рік перебували на службі в АТО. Як ставились до Вашої творчості побратими?

- Товариші дуже любили мої пісні, але не було гітари, тому заразились думкою, де б взяти інструмент. Гітару подарували, про це був сюжет на телеканалі «Інтер».

- Юрій Анатолійович, свої вірші, написані на війні, Ви видали збіркою «Небо Донбасу». Скажіть, буть-ласка, яке воно «небо Донбасу» і чим відрізняється від волинського?

- Звичайно, небо приймає такий окрас з яким настроєм на нього дивишся. На війні зовсім інший настрій. Небо похмуре … На Волині, звичайно, зовсім інші, мирні кольори. Але ми всі з тривогою дивимось у небо, тому що на нашій Батьківщині йде війна і ми не можемо спокійно споглядати в нього…

- Нещодавно вийшла ще одна написана Вами книжка «На лінії невидимих фронтів». Розкажіть, будь-ласка, про неї.

- Збірка «На лінії невидимих фронтів» інша, не схожа на попередню. Це книга про невидиму війну з самим собою, про соціум, філософські роздуми про життя. 

- Які співаєте пісні. Чи всі вони про війну?

- Крім військових, є ще багато гострих, болючих проблем, тому співаю різні. Намагаюсь підтримувати хлопців морально.

- Чи багато спілкуєтесь у соціальних мережах? Скільки у Вас друзів?

- Так, спілкуюсь дуже багато. Маю багато друзів. Особливо хочу розповісти про Юлію Жук (учениця ЗОШ №6 (авт.), яка дуже сильно вболіває за Україну. Багато читає, молиться. Незвичайна дівчинка. Ми з нею багато спілкуємось. Ось і сьогодні має мені зателефонувати…

- Дуже вдячна Вам за інтерв’ю, бажаю й надалі творчих успіхів.

Фотозвіт про захід – незабаром у третій публікації.