«Тонке мистецтво бібліотечної
журналістики». Під такою назвою у Нововолинській центральній міській бібліотеці відбулася
креатив-лабораторія (в рамках Дня
теорії та практики «Сучасна бібліотека: вимоги часу»). Бібліотекарі публічних
бібліотек ЦБС стали учасниками літературно-музичного акорду Юрія
Щербика «Мій другий фронт - то слово…» і
отримали домашнє завдання:
написати статтю (аналітичну, портретний нарис чи інтерв’ю) про захід.
Ось таким побачили Юрія Щербика бібліотекарі центральної міської
бібліотеки (публікація 2, попередня - за адресою):
Ірина Губерук
«Надзвичайно скромний, самокритичний, він адекватно аналізує якісь технічні
чи стилістичні недоліки..., прагнучи до досконалості, усвідомлюючи нелегку ношу
– сповідатися перед світом і боротися за світло у ньому за допомогою слова…».
Саме так охарактеризувала письменниця Світлана Костюк волинського поета, барда,
вчорашнього учасника бойових дій Юрія Щербика у передмові до однієї із його
збірок. Мала можливість познайомитися із творчістю цієї справжньої, щирої, відвертої
людини під час літературно-музичного акорду «Мій другий фронт – це слово».
Життєвий і творчий шлях Юрія Щербика насичений різними подіями: відчув і
смак заробітчанства за кордоном, і упродовж року захищав Україну на сході.
Війна заставила змінити пріоритети в житті, але він не зламався духовно. Саме
тоді пан Юрій починає активно висловлювати свої почуття і роздуми у віршах і
піснях. На сьогодні він – активний волонтер, який не залишається байдужим до
долі держави.
Юрій Щербик є автором двох поетичних збірок: «Небо Донбасу» та «На лінії
невидимих фронтів» Він – справжній майстер поетичного слова, може зацікавити
аудиторію і знайти відгук у серці кожного. Вірші пана Юрія не лише про війну, а
й про «справжній мир у серцях і домівках», відзначаються красою, ліричністю,
теплом, торкають струни душі і в неповторному авторському виконанні під
акомпанемент гітари нікого не лишають байдужим. Приємний голос, гарне
виконання, змістовні пісні – бард заворожив присутніх вмілим виконанням.
Дуже приємно, коли у наше шахтарське містечко приїжджають такі цікаві
особистості з чіткою патріотичною позицією. Саме завдяки таким людям, як Юрій
Щербик, ми зможемо перемогти і внутрішніх, і зовнішніх ворогів.
Оксана Дубенчук
Перше знайомство з обдарованим лучанином відбулося в
дружній атмосфері. Протягом року, будучи на війні, свої емоції та переживання виливав
у вірші. Так,
з-під його пера вийшло дві книги «Небо Донбасу» та «На лінії невидимих
фронтів», до речі, друга має безпосереднє відношення до нашого міста,
адже була видана в місцевому видавництві «Мрія». Щоб донести твори автора до
пошановувачів поезії відбуваються презентації книг Волинню. Його вірші нікого не
залишають байдужим, вони різної тематики, але висвітлюється в них болюча тема
сьогодення – це події, які відбуваються на сході України. Для присутніх зустріч
пройшла цікаво, невимушено.
Лариса Колесник
«Мій другий фронт
– це слово», «пісня сильніша за сталь в руках…», – так говорить колишній
учасник АТО, бард і волонтер Юрій Щербик, поезія і пісня якого – це крик душі, жорстока
реальність сьогодення.
Події на сході України визначили різні форми боротьби за
її цілісність і незалежність. Одна з них – інформаційна. Тему віршів Юрія
Щербика обрав час. Вони народжені на війні в зоні АТО. Є вірші російською, адже «іноді хотілося, щоб
мене краще розуміли російськомовні українці, яких багато, іноді, щоб було
зрозуміло саме росіянам, яким ще не соромно за свого президента й свою країну.
Прикро, але таких багато…», – говорить сам автор.
Збірки поезій Юрія Щербика – це нотатки переживань
солдата за долю України і її майбутнє. На жаль, війна затягнулась і триває, але
живе надія на мирне небо Донбасу, надія на примирення слов’янських народів.
Антоніна Костилева
Обдарований лучанин Юрій Анатолійович Щербик має щиру посмішку,
виразний погляд. Це сильна, вольова, дуже оптимістична і життєрадісна людина,
яка вміє ставити перед собою цілі і досягати їх. Знаходить спільну мову з
абсолютно незнайомими йому людьми, поважає звичайну людську дружбу і має багато
друзів. По своїй натурі – відкритий і життєрадісний чоловік, цікавий і тактовний
співрозмовник.
Народився за межами України зате вважає себе щирим українцем.
Навчався у луцькому училищі культури і своє життя гармонійно поєднує з музикою,
а ще любить фотографувати. Поет вважає, що в своєму житті досягнув уже багато:
посадив сад, має 20-річного сина, а тепер можна пожити і творчістю. В своєму
доробку має дві збірки «Небо Донбасу» та «На лінії невидимих фронтів».
Під час зустрічі слухачі мали можливість послухати у
пісні власному виконанні під супровід гітари, поспілкуватись на цікаву тему.
Тож хочу побажати автору творчих злетів і натхнення до написання нових
поетичних творів.
Оксана Романюк
До центральної міської бібліотеки завітав надзвичайний поет – герой
нашого часу, патріот України Юрій Щербик. Людина, яка пройшла багато випробувань
на своєму життєвому шляху. Він був простим газозварником, заробітчанином у
Польщі та Португалії, але найбільшим його покликанням стали музика та вірші,
які гармонійно поєднались у творчості. На даний момент Юрій
Анатолійович волонтер, колишній учасник АТО.
Детальніше про гостя – в інтерв’ю:
- Де Ви народились?
- Народився я у Казахстані. Хоча тут, в Усичах
(Луцький район, авт.) поховані мої дід та прадід. Взагалі,
вважаю себе корінним лучанином.
- Що є для Вас Батьківщина?
- Батьківщина для мене це все! Батьківщина
починається з людини, яка поруч,
це наші гарні, безмежні, оброблені поля, краєвиди. Тут дихати легше. Хто
смітить, той
живе на чужій землі.
- Де Ви навчались Юріє Анатолійовичу?
- Навчався у Торчинській середній школі, у
музичній школі
– грі
на гітарі.
- Чому саме гітара?
- Тому що, вважаю, грою на гітарі можна
краще передати свої почуття.
- З чого починається творчість?
- Творчість починається з емоцій. Людина
переживає певні події, які народжують емоції, аналізує їх,
і,
щоб не тримати їх в собі, виливає словами
на папері. У моєму випадку – ще й грою на
гітарі.
- У вашому випадку досить вдало поєднались
музика та вірші.
- Так, пісня приносить полегшення.
- Ви рік
перебували на службі в АТО. Як ставились до Вашої творчості
побратими?
- Товариші дуже любили мої пісні, але не
було гітари,
тому заразились думкою,
де б взяти інструмент. Гітару подарували, про це був сюжет на телеканалі
«Інтер».
- Юрій Анатолійович, свої вірші, написані
на війні, Ви видали збіркою «Небо Донбасу». Скажіть, буть-ласка, яке воно «небо
Донбасу» і чим відрізняється від волинського?
- Звичайно, небо приймає такий окрас з
яким настроєм на нього дивишся.
На війні зовсім інший настрій. Небо похмуре … На Волині, звичайно,
зовсім інші, мирні кольори. Але ми всі з тривогою дивимось у
небо, тому що на нашій Батьківщині йде війна і ми не можемо спокійно
споглядати в нього…
- Нещодавно вийшла ще одна написана Вами
книжка «На лінії невидимих
фронтів». Розкажіть, будь-ласка,
про неї.
- Збірка «На лінії невидимих фронтів»
інша, не схожа на попередню. Це книга про
невидиму війну з самим собою, про соціум, філософські роздуми про життя.
- Які співаєте пісні. Чи всі вони про
війну?
- Крім військових,
є ще багато гострих, болючих проблем, тому співаю різні. Намагаюсь
підтримувати хлопців морально.
- Чи багато спілкуєтесь у соціальних мережах?
Скільки у Вас друзів?
- Так, спілкуюсь дуже багато. Маю багато друзів. Особливо
хочу розповісти про Юлію Жук (учениця ЗОШ №6 (авт.), яка
дуже сильно вболіває за Україну. Багато читає, молиться. Незвичайна
дівчинка. Ми з нею багато спілкуємось. Ось і сьогодні має мені
зателефонувати…
- Дуже вдячна
Вам за інтерв’ю,
бажаю й надалі творчих успіхів.
Фотозвіт про захід – незабаром у третій публікації.
