Дню пам'яті жертв Голокосту присвячено

27 січня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили в’язнів найбільшого гітлерівського концтабору смерті Аушвіц-Біркенау неподалік польського Освенціма. Аби вшанувати та зберегти пам’ять про про всіх невинно розстріляних, страчених у газових камерах, виснажених голодом і примусовою працею, Генеральна асамблея ООН прийняла у 2005 році Резолюцію № 60/7 про щорічне відзначення 27 січня Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту.

Напередодні,  співробітники Нововолинської центральної міської бібліотеки, що на Дружби, 17, провели  у ЗОШ №3 правовий ракурс «На чорних квітах Голокосту червоне випаде росою…» (в рамках діяльності школи правових знань «Право і Я»).

Ведучі заходу Оксана Жабровець та Ганна Кондратюк розповіли 11-класникам (класний керівник  Т.О. Предко) про страшне і нелюдське явище, яке відбувалося в період 1933-1945-х років, яке є уособленням людських страждань і змушує здригнутись кожного і тепер. Учасники заходу переглянули відео про концентраційні табори Освенцім, Собібор, Бухенва́льд; масові розстріли у Бабиному Яру; львівське гетто. Дізналися про трагедію євреїв Волині, відкриття меморіалу жертв єврейського Голокосту (нині – територія Гнідавського цукрового заводу) та пам’ятник жертвам Голокосту у Володимирі-Волинському.
У шанобливому і скорботному мовчанні вшанували пам'ять загиблих у роки Голокосту.

         Учні дізналися також про Праведників народів світу, присвоєння звання яким виражає собою прагнення єврейського народу віддати шану іншим національностям, які, ризикуючи своїм життям, рятували євреїв під час фашистської навали. Визнані Праведником світу отримують медаль і Почесну грамоту, а їх імена увічнюють в Яд Вашем на Горі Пам`яті в Єрусалимі – Меморіальному комплексі Катастрофи і героїзму єврейського народ. Серед українських праведників і родина Чайковських – Володимир і його батьки Теофіла та Павло, які врятували Юдіт Аккерман. Богдан Чайковський (син Володимира та Юдіт) з дружиною Валентиною проживали у селищі Жовтневе (тепер Благодатне), а 20 років тому виїхали в Ізраїль. Валентина Леонідівна є членом Спілки репатрійованих письменників Їзраїлю, Національної спілки письменників України і Міжнародної Гільдії письменників, свої книги дарує бібліотекам міста і рідного селища.  Свекрусі, яка мала четверо внуків і пятеро правнуків, присвятила вірш «ПЕРЕД ВАМИ, МАМО!»

Стеляться бентежно трави по землі,
Віддають свій смуток пишній ковилі.
Перекотиполем вдаль біжать роки,
Скільки в Долі Вашій, рідна, гіркоти?

Запече у грудях, задрижить печаль,
Наче хто зі слова витиснув весь жаль.
Слово те – “Освенцім”... І біжить сльоза,
Обніму за плечі, в пил спаде роса.

Не скорились Долі, “всім смертям на зло”,
Виростили діток – стільки літ втекло...
Я одна з везучих, бо ввійшла в Ваш дім,
Закружляла радо в вельоні-фаті.

Звернення “свекруха” чимось ріже слух,
Слово “мама” – ближче! І тріпоче дух.
Хочеться нестримно похилить чоло
Перед Вами, МАМО! За усе добро!           

                 Про трагедію Голокосту розповідають книги, що були представлені на викладці «Голокост – невиплакані сльози людства».

Допоки жива людська пам'ять, трагедію Голокосту слід згадувати із соромом і жахом. Людство не повинно забувати, що нацистські табори смерті починалися з ненависті, забобонів й антисемітизму. А пам'ятаючи про витоки зла, завжди протистояти спробам розпалити ненависть і міжнаціональну ворожнечу.