Анатолій Поліщук «Презентація»
Зібрав поет в просторій
залі
Знайомих, друзів, читачів.
Його рядки, немов скрижалі –
Серця він ними полонив.
Вірші звучали з вуст поета:
Про біль і радість, щастя й зло.
Ця зала – це його планета,
Усім в ній сонячно було.
В присутніх загорялись очі,
То сльози вийшли, мов роса.
Слова стелилися пророчі
Й осіння зоряна краса.
То сніжні вирували бурі,
Чи у коханні пройшла ніч,
То просвистіли мертві кулі,
Й молитва линула від свіч.
Усе вмістила ця година:
Дитинство, юність і любов.
У душах розцвіла калина
Й невимушено час пройшов.
А ще були слова хвалебні,
Хоча він того не бажав.
Він хтів, щоб ангел у молебні
Натхнення творче лиш давав.
